17 листопада 2025 року минає 135 років від дня народження Костянтина Федоровича Місевича — відомого подолянина, уродженця села Лезневе (нині – мікрорайон міста Хмельницького), активного учасника Української революції 1917-1921 років, діяча Організації Українських Націоналістів, легендарного повстанського кобзаря УПА.
Кость Місевич — політичний і культурний діяч, просвітянин, депутат Української Центральної Ради від Проскурівського повіту, співорганізатор Української Громади й «Просвіти» у Проскурові, комісар Південно-Західної залізниці часів УЦР, Гетьманату та Директорії. Брав участь у підготовці Другого Зимового походу, заснував школу кобзарського мистецтва на Холмщині, Волині та в Галичині, був майстром бандур, педагогом і співорганізатором українського театру «Заграва». Активний діяч ОУН, надрайоновий провідник на Кременеччині, учасник УПА.
У Хмельницькому на будівлі колишнього реального училища встановлено меморіальну дошку Місевичу, а в Лезневому його ім’ям названо вулицю. 2023 року за підтримки міської ради видано ілюстрований альбом-біографію «Мусив узятися за бандуру як за останню зброю». Дослідження життя діяча тривають.
За метричними записами, Місевич народився 18 жовтня 1890 року в Глезнові в родині Федора та Лукії Місевичів, хоча в документах самого Костя зазначена дата 17 листопада 1890 року. Метричні книги містять також відомості про непрості події в родині та дані про старших братів, які працювали на Південно-Західній залізниці й фактично визначили професійний шлях Костя — телеграфіста станцій Проскурів і Чорний Острів.
Архівні документи підтверджують: у 1910-х роках Місевич активно працював у Проскурівській «Просвіті», українізував залізницю та школу, був обраний депутатом міської думи, став комісаром Південно-Західної залізниці й підтримував українські військові частини. Після поразки визвольних змагань працював у підпіллі, нелегально переходив Збруч, був членом штабу Ю. Тютюнника.
Після інтернування в польських таборах (до 1924 р.) Місевич розгорнув активну культурно-просвітницьку діяльність на Холмщині, Волині, Галичині: організував Спілку пасічників, майстерню бандур, капелу бандуристів, проводив концерти від Збруча до Берліна, популяризував українську пісню й історію, виховував учнів. На концертах часто виконував заборонені українські твори.
У 1930-х роках польська поліція стежила за Костем Місевичем і неодноразово намагалася обмежити його перебування в Польщі через підозру в «ворожій діяльності». Попри переслідування він продовжував культурну та національно-патріотичну роботу.
Місевич вважав бандуру своєю «останньою зброєю» у боротьбі за Україну. Його діяльність стала важливою сторінкою історії кобзарства та визвольного руху.
Детальніше за посиланням.
За інформацією
Музею історії міста Хмельницького
