День Української Державності нагадує нам про тисячолітню історію державотворення та про всіх тих діячів, хто доклав зусиль, щоб Україна відбулася як держава.

Державність України – це не лише державна форма правління, але й національна свідомість, яка об`єднує всіх українців.

Українська державність – це наша спільна, багата на події, досягнення, гідна поваги й шани нащадків історія, традиції та спадкоємність державотворення, давня й розмаїта культурна спадщина. Українська державність – це наше спільне майбутнє.

Українці відзначають День Української Державності 15 липня, вшановуючи в цей день також пам’ять князя Володимира Великого та важливу подію для всієї України - Хрещення Русі. У 988 році відбулося хрещення Русі, котре вплинуло на цивілізаційний вибір і Русі як держави, і України – як прямої спадкоємиці Руської державності.

Тривалий час перебуваючи під імперським пресом і цензурою чужих держав, українці зберігали пам`ять про давність свого родового коріння та державницьку традицію. Проте, ще й нині тривають наукові дискусії в українському науковому середовищі: звідки починати відлік Української державності, де шукати витоки? У Трипіллі, яке сім тисяч років тому на просторах від Карпат до Дніпра і Чорного моря витворило унікальну культуру і традиції, в Антському царстві, що існувало майже три століття, від початку IV до VII ст. н. е., між Дністром і Дніпром, чи в Київській Русі?

Як переконують історичні джерела та дослідження, встановлення зв’язків давньоукраїнської держави з іншими країнами було однією з головних ознак національної державності того часу. У 838 році, до прикладу, посольство України-Руси уклало Торговельну угоду з Візантійською імперією. Про це повідомили Бертинські хроніки (пам’ятка середньовічного літописання), написані єпископом Пруденцієм у ІХ ст. Ще одне його повідомлення про прибуття руського посольства в столицю імперії франків Інгельгейм у травні 839 р. не викликає у дослідників жодних сумнівів, як і факт про прийом руського посольства візантійським імператором Теофілом, про що також повідомляє Пруденцій. Історики вважають, що ця дата, посольство 838-839 рр., коли руських послів приймали правителі двох великих держав — імператор Візантії і імператор франків — якнайкраще підходить і є найвдалішою символічною датою для початку відліку історії Української державності.

Подальші, зафіксовані в історичних документах, факти також підтверджують міжнародне визнання Руської держави з центром в Києві. Зокрема, можемо стверджувати про міжнародне визнання Русі 860 року, коли Візантія укладає договір з київськими князями Аскольдом і Диром після їхнього вдалого походу на Царгород.

Міжнародне визнання має й наступний етап української державності — Галицько-Волинське князівство. Адже це державне утворення на наших землях визнає Європа через коронацію Данила Галицького королем Русі в грудні 1253 року. І саме з коронацією Данила Галицького поняття Галичини в Європі почало остаточно ототожнюватися з поняттям Русь, про що свідчила й спеціальна папська грамота. У ті часи українська держава займала вагоме місце в політичних та економічних відносинах європейського континенту.

У подальшому традицію державотворення перейняли Українська козацька держава-республіка, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, Карпатська Україна та сучасна суверенна Україна.

Отож, історія українського державотворення сягає своїми джерелами Руської середньовічної держави, центром якої був Київ. Саме Русь заклала фундамент державницьких традицій українців. Звідси родом і сучасний Герб України – древній, виповнений глибокими сенсами символ, успадкований від руських князів, грошова одиниця – гривня, а, головне, столиця - Київ як політичний і культурний центр України, українських історичних, етнічних земель. Таким чином, нині можемо говорити, принаймні, про 1187-ліття Української державності, і навіть уже ця дата свідчить про те, що наша державна традиція набагато старша, ніж у багатьох наших сусідів на євразійських теренах.

Таким чином, Україна – суверенна держава, котра споконвіку має власну ідентичність, традицію державотворення, територіальну, культурну, духовну окремішність і самодостатність, самостійно визначає своє місце у світі, вступає у міжнародні відносини, вирішує внутрішні справи. Саме ці три основоположні фактори становлення вільної країни: ідентичність, суверенітет і спадкоємність й символізує державне свято –День Української Державності.

І саме нині, коли Україна вже понад одинадцять років веде кровопролитну визвольну війну проти рашистського агресора, вшанування цього дня набуло великого сенсу, особливо з огляду на інформаційну війну, яку ще задовго до збройного вторгнення вела і інтенсивно продовжує нагнітати проти нашої держави росія. Нагадуючи світові про тисячолітні витоки українського державотворення, українці стверджують своє право на історію та духовну спадщину славних предків, на українську землю з її кордонами, багатими ресурсами, яка тисячоліттями плекала й плекатиме надалі могутню духом націю трудівників і воїнів, мислителів і героїв. Україна - вільна держава в центрі Європейського континенту, котра нині, у непрості часи світового протистояння, залишається оплотом свободи й демократії, форпостом Європи в битві проти рашистського кривавого імперіалізму.

Дякуємо за Українську Державу Богові, нашим попередникам – славним пращурам та Збройним Силам України.

Слава Україні! Героям Слава!

За інформацією Музею історії міста Хмельницького