Ігор Степанюк народився 15 квітня 1972 року  у місті Хмельницькому.
Навчався у Хмельницькій СЗОШ №12 та Хмельницькому електромеханічному технікумі.
30 років відпрацював далекобійником. Захоплювався риболовлею.
Вже на другий день повномасштабної агресії проти України добровольцем став до лав ЗСУ.
Спочатку служив у Хмельницькому, згодом перевівся до 77-ї десантно-штурмової бригади.
Воїн загинув 6 березня 2025 року під час артилерійського обстрілу у селі Загризове, на Харківщині.
Ігорю Степанюку навіки 52 роки.
У воїна-десантника залишилися дружина та син.

Володимир Оборонков народився 27 грудня 1987 року у Хмельницькому.
Після школи закінчив професійно-технічне училище у місті Кам’янці-Подільському, де здобув професію електрогазозварника.
До повномасштабного вторгнення Володимир працював електрозварником на Хмельницькому комунальному підприємстві “Електротранс”. Займався відновленням тролейбусів. За час своєї роботи, із 2012 року, власними руками відновив для хмельничан 10 тролейбусів.

Павло Комада народився 6 листопада 1992 року у місті Хмельницькому.
Закінчив Хмельницьку ЗОШ №6 та Центр професійно-технічної освіти сфери послуг, де здобув професію кухаря.
До повномасштабної війни працював на будівництві.
У листопаді 2023 року приєднався до лав ЗСУ. На обороні країни стояв як навідник протитанкових ракетних комплексів у складі 82 окремої десантно-штурмової бригади. Був там, де найскладніше: Роботине, Вовчанськ, Курський напрямок.

Владислав Кручінін народився 22 березня 1999 року у місті Хмельницькому.
Навчався у школі №6 та в Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії на вчителя фізкультури. Займався пауерліфтингом.
До війська Владислав пішов добровільно у квітні 2022-го року. Служив у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади розвідником-оператором БПЛА, сержант.
Загинув захисник 17 квітня 2025 року на Сумщині під час мінометного обстрілу.
Владиславу було лише 26 років.
У нього залишились мати, батько та дружина.
Поховали Героя на Алеї Слави кладовища у мікрорайоні Ракове.

Євген Максимчук народився 6 листопада 1996 року у місті Хмельницькому.
Після школи працював висотником – утеплював будинки, пізніше працював на СТО. 
Чоловік добровільно став до лав Збройних Сил України у серпні 2024 року. 
Служив Євген пілотом БПЛА у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади, солдат. Разом зі своїми побратимами виконував завдання, захищаючи державу від ворога.
Життя Героя обірвалося 17 квітня 2025 року на Сумщині, біля села Садки. Воїн загинув під час мінометного обстрілу.
Євгену було лише 28 років.

Василь Туз народився 20 березня 1985 року у місті Нова Каховка на Херсонщині.
Понад 20 років проживав у Хмельницькому. Працював на будівництві.
Був прекрасним батьком та люблячим чоловіком, завжди був готовий прийти на допомогу друзям.
Василь був мобілізований до війська у травні 2024 року. Служив в 355-му навчальному механізованому полку, солдат.
19 червня 2024-го воїн зник безвісти на Донеччині. 11 місяців рідні сподівалися отримати хоч якусь звістку про чоловіка. Але ДНК-експертиза підтвердила його загибель.
Василю навіки 39 років.

Кирило Віцінський народився 14 вересня 1994 року на Львівщині.
Закінчив Хмельницький колегіум №16 та Львівський політехнічний коледж.
Кирило дуже любив техніку та комп’ютери. Був світлим та життєрадісним юнаком, посмішка була його візитною карткою, понад усе любив життя, але у відповідальний для країни момент Кирило ухвалив рішення стати на захист України та своєї сім’ї.