14 червня 2025 року минає 134 роки від дня народження Євгена Коновальця.

Євген Коновалець – видатний політичний та військовий діяч України, полковник Армії Української Народної Республіки УНР та засновник одного із найбоєздатніших її підрозділів – Січового Стрілецтва, начальний командант Української військової організації (УВО), очільник проводу Організації українських націоналістів (ОУН). 

Життєвий шлях Євгена Коновальця як організатора і командира Корпусу, згодом – Групи Січових Стрільців – тісно пов`язаний з Поділлям та з нашим обласним центром: в часи Української революції 1917-1921 років і сам полковник, і вояки підлеглого йому формування неодноразово перебували в тодішньому Проскурові, брали участь в оборонних боях і боях за визволення міста від більшовицької окупації. Тож закономірно, що у День Соборності 2018 року в Хмельницькому, на вулиці, котра нині має ім`я Героїв Маріуполя, 18, на будівлі, де влітку 1919 року містилася пресова квартира (редакція ) офіційного часопису Групи Січових Стрільців Армії УНР «Стрілецька думка», було встановлено меморіальну дошку полковнику Євгенові Коновальцю. А 19 лютого 2016 року розпорядженням Хмельницького міського голови Олександра Симчишина одну з вулиць міста названо ім`ям Євгена Коновальця.

Постать Євгена Коновальця в сучасній історії стала одним із символів незламності та волі до боротьби української нації. Патріот, борець, харизматичний провідник полковник Євген Коновалець був неординарною людиною, мав надзвичайний інтелект, сильний характер, моральну силу, володів високим авторитетом та сталевою волею.

У 26 років він узяв участь у створенні однієї з найпотужніших частин армії Української Народної Республіки – Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців, який відіграв вирішальну роль у багатьох критичних для молодої Української республіки ситуаціях: під час січневого більшовицького заколоту в Києві у 1918-му, антигетьманського виступу Директорії, а також під час боїв за визволення України 1919 року. 

Полковник Коновалець був переконаний, що шлях до здобуття незалежної соборної України може бути єдиний – створення потужної, добре вишколеної, патріотично налаштованої та мотивованої армії. Він вважав, що саме поєднання військового професіоналізму та національної ідеї є запорукою сильного, ефективного війська.

Євген Коновалець став своєрідним «містком» між двома поколіннями учасників боротьби за незалежність: тими, хто боровся в 1917-1921 роках, і тими, хто постав у 1940-і та увійшли в історію України як творці феномену під назвою «ОУН». Його політично-військові проєкти Українська військова організація та Організація українських націоналістів стали найуспішнішими і найпотрібнішими для українців, котрі здобували Українську державність у ХХ столітті в кривавій та жертовній боротьбі. 

Народився Євген Коновалець 14 червня 1891 року в селі Зашкові на Львівщині в родині сільської інтелігенції. Його батько був управителем місцевої народної школи, там же вчителювала його мати. Дід Коновальця отець Михайло був довгі роки греко-католицьким парохом. Вся Євгенова родина брала активну участь в громадському та політичному житті, дбаючи про збереження та відродження українських національних традицій.

Молодий Коновалець здобув блискучу освіту: закінчив Українську академічну гімназію, після цього навчався на юридичному факультеті Львівського університету, згодом став студентом Віденського університету. Вже у студентські роки виразно проявляється активна громадська позиція Євгена Коновальця, його прагнення прислужитися Україні, бути у перших лавах борців за її державність. Успішно опановуючи навчальний матеріал в університетських аудиторіях, Євген встигає активно працювати у лавах Студентського союзу, товариства "Січ". Також молодий патріот пише статі у часописі "Молода Україна", який базувався на національно-патріотичних позиціях. Найбільший вплив на формування світогляду юнака мали тоді один з розбудовників «Соколу» Іван Боберський, атентат студента Львівського університету Мирослава Січинського, знайомство з патріотичною наддніпрянською еміграцією, особливо з Дмитром Донцовим.

Під час Першої світової війни Коновалець відзначився у боях проти військ Російської імперії у лавах Легіону Українських Січових Стрільців. Під час жорстокого бою на горі Маківка у 1915 році, де загони УСС героїчно билися з переважаючими силами ворога і виявили яскраві та масові приклади героїзму, Євген Коновалець потрапляє до полону. Утім навіть жорстокі умови табору для військовополонених не зламали націоналіста. Він веде активну роботу серед українських бранців, формуючи з них ядро майбутніх військ визвольних змагань. У 1917 році у Києві Коновальцем було сформовано корпус Січових Стрільців, який вів запеклі бої проти більшовицьких військ. Полковник армії Української Народної Республіки Євген Коновалець здійснив багато успішних військових операцій, завдав жорстоких поразок червоним окупантам. Утім, сили були нерівними, надто багато ворогів було в молодої української держави, надто пізно спохопилися українські керманичі, виявивши у 1917 році злочинну бездіяльність у сфері військового будівництва, і втратили унікальний шанс сформувати чисельну українську армію.

Після поразки Визвольних змагань Коновалець не втрачає віри в перемогу, він скликає 1920 року у Празі з'їзд українських старшин, на якому було створено Українську Військову Організацію (УВО). Фактично, упродовж 1920-х років ця організація була ядром українського національно-патріотичного руху. Розгорнувши широкий діапазон діяльності: від силових акцій до просвітницької роботи, УВО чинила відчутний опір полонізації західноукраїнських земель, поширювала діяльність і на Наддніпрянщину, в умовах бездержавності успішно готувала кадри для подальшої боротьби за створення незалежної Української держави. «У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю», - ці відомі слова Євгена Коновальця стали мотиватором для багатьох молодих українських патріотів, котрі мріяли про власну суверенну державу і ставали на жертовний шлях боротьби.

У 1929 році, завдяки титанічним зусиллям Євгена Коновальця, відбувається консолідація націоналістичного руху: на базі кількох розрізнених організацій була створена потужна та монолітна Організація Українських Націоналістів (ОУН). На Першому конгресі ОУН полковника Коновальця було обрано Головою цієї організації. Під керівництвом вождя, авторитет якого був беззаперечним, ОУН стрімко нарощувала свою потугу упродовж 1930-х років, впливаючи на всі сторони життя західноукраїнських земель. Резонансні силові акції, масштабні пропагандистські кампанії, копітка та системна просвітницька робота - все це зробило ОУН вагомим фактором впливу на окупованих українських землях. «Як не буде в нас сили, не осягнемо нічого, хоч би все найкраще для нас складалося. Як же будемо мати силу, тоді вийдемо побідно з найгіршого лихоліття і здобудемо все, що нам треба», - не раз твердив Коновалець своїм товаришам по боротьбі і молодшим послідовникам.

Активна діяльність Коновальця з консолідації національно-патріотичних сил та його стратегічний курс на створення Української Самостійної Соборної Держави, його намагання поставити українське питання у Лізі Націй, постійні заходи з налагодження націоналістичного підпілля в УРСР викликали занепокоєння у не лише у польського, але й у більшовицького керівництва у Москві: впродовж 1920-их років відбулося декілька замахів на Євгена Коновальця, які намагалися здійснити різні агенти радянських спецслужб. 

Полковник Коновалець неодноразово робив спроби збудувати агентурну мережу на окупованих більшовицьким режимом українських землях. Відчуваючи у постаті провідника Коновальця смертельно небезпечного і могутнього ворога, більшовицьке керівництво наказало вбити його. Із 1933 року відбувалася реалізація останньої операції з убивства провідника ОУН під кодовою назвою «Ставка», яку розробляли під особистим наглядом Сталіна: москва після знищення Петлюри бачила в особі Євгена Коновальця головного противника.

Хоча 25 травня 1938 року Євген Коновалець був підступно вбитий совєтським агентом Судоплатовим, проте своєї стратегічної мети червоні агресори не досягли. Організований український націоналістичний рух продовжував набирати силу. На жаль, через два роки після загибелі Коновальця відбувся розкол ОУН, неодноразово траплялися конфлікти та непорозуміння. Але титанічна постать Євгена Коновальця залишалася тим моральним орієнтиром, на який рівнялися націоналісти. Прапор визвольної боротьби підняли Степан Бандера і Роман Шухевич. Приклад життя полковника, яке було жертовним служінням нації, надихав сотні тисяч героїв ОУН-УПА, котрі мріяли збройно здобути Україну. І сьогодні безсмертний чин Євгена Коновальця піднімає в бій тисячі сучасних націоналістів. І нині дороговказом для борців є заповіт полковника Коновальця: «…уміння ставити вище добро Нації і Організації над свою особу; супроти ворогів - безоглядність; супроти громади - усвідомлення про потребу гідної боротьби за волю. В Організації - щирість, не плазунство, а критика - для добра Організації, а не особистих амбіцій. Ми даємо новий почин і мусимо внести нові методи праці на українських землях…». Своє життєве кредо Євген Коновалець сформулював у лаконічній і ємній фразі: «Я – воїн і помру на фронті». Не тому, що прагнув до загибелі, а тому, що жив і боровся за Україну в надскладних умовах і був готовий віддати заради Батьківщини своє життя.

Євген Коновалець – один з видатних українців, в чию пам`ять започатковане одне з найголовніших державних свят в Україні - День Героїв. 

Музей історії міста Хмельницького.