Сергій Конончук народився 17 липня 1980 року у с.Судилків Шепетівського району Хмельницької області. Навчався у місцевій школі, потім у Шепетівському ПТУ №20.
Після строкової служби в лавах Збройних Сил, продовжував військову службу за контрактом у м.Шепетівка, пізніше працював у Шепетівській виправній колонії №98.
Згодом знову став до лав ЗСУ. З 2021 року служив на посаді заступника начальника зенітної ракетної обслуги зенітної ракетної батареї, старший сержант. Разом з дивізіоном виїхав в район ведення бойових дій, де брав участь у складі сил та засобів, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони у Донецькій та Луганській областях.
Там, на Донеччині, одружився та створив сім’ю.
Після повномасштабного вторгнення рф на територію України, не задумуючись став на захист рідної землі, продемонстрував свій професіоналізм під час виконання бойових завдань.
За особисту мужність та самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня Указом Президента України №449/2022 від 28.06.2022 року та орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно) Указом Президента України №48/2023 від 27.01.2023 року.
Родина воїна у 2022 році, рятуючись від війни, переселилась з міста Дружківка Донецької області до міста Хмельницького.
29 листопада 2022 року під час безпосередньої участі в бойових діях Сергій отримав тяжке поранення голови несумісне з життям внаслідок удару ворожого баражуючого боєприпасу «Ланцет» у Донецькій області.
Сергію Конончуку було 42 роки.
У нього залишились дружина, мати та донька.
Поховали Героя у селі Судилків.
