Микола Слободян народився 21 січня 1973 року в селищі Ярмолинці Хмельницької області. Закінчив Ярмолинецьку школу № 2, а згодом — Кам’янець-Подільську аграрну сільськогосподарську академію за спеціальністю зооінженера. У цивільному житті працював будівельником.
Захоплювався вивченням нових технологій будівельних і ремонтних робіт та успішно застосовував їх на практиці під час ремонтів осель мешканців міста Хмельницького й області. Любив відпочивати на природі та подорожувати Україною. У 2021 році придбав омріяну квартиру в Хмельницькому, власними руками облаштував усе для комфортного проживання родини.
У червні 2024 року приєднався до лав 808-ї Дністровської окремої бригади підтримки. Проходив службу на посаді водія-сапера, а згодом — пілота дрона «Вампір» одного з інженерно-саперних підрозділів бригади. Виконував завдання інженерної підтримки та дистанційного мінування прифронтових територій на Донецькому, Запорізькому й Харківському напрямках.
Солдат Слободян Микола Володимирович мав позивний «Ботанік». Так побратими назвали його за ґрунтовне вивчення кожного завдання перед виконанням і за уважність до природи місцевості, де виконувалися бойові завдання.
За виняткову мужність і успішне виконання бойових завдань солдат Микола Слободян був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» та почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий Хрест» — символом військової доблесті, честі та відданості.
Був надійним товаришем, світлою, доброю, чесною людиною, справжнім патріотом України. Мріяв про перемогу та мирне життя у вільній країні, за яку боровся до останнього подиху. У спогадах побратими згадують його як приклад відданості, братерства та незламного духу.
Микола Слободян був найстаршим пілотом дрона у підрозділі й завжди був готовий прикрити молодших побратимів. Так і сталося: він єдиний загинув з екіпажу, взявши удар ворожого дрона на себе.
Загинув Микола Слободян 12 грудня 2025 року в селі Українське Чугуївського району на Харківщині.
Тепер йому назавжди 52 роки.
У нього залишилися син, донька, дружина, мати та сестра.
Поховали Героя в рідному селищі Ярмолинці.
