Олексій Марцінко народився 20 лютого 1997 року у місті Хмельницькому.
Після школи закінчив ВПУ №4, де здобув професію плиточника-облицювальника.
Олексій Марцінко служив у війську з перервами ще з часів АТО/ООС. Як розповідають рідні, рішення піти на фронт він ухвалив зовсім молодим. Щойно досягнув повноліття, заявив, що хоче захищати Україну.
Після початку повномасштабної війни, у березні 2022 року, знову добровольцем став до лав 3-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України. Захисник виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку, зокрема поблизу Роботиного.
1 лютого 2024 року воїн зник безвісти під час виконання бойового завдання біля села Новопрокопівка, на Запоріжжі. Понад два роки рідні сподівалися, що він живий, перебуває у полоні або поранений. Загибель бійця підтвердила ДНК-експертиза.
Олексію Марцінку було лише 26 років.
У нього залишились син, дружина, батьки та два брата.
Поховали Героя на Алеї Слави кладовища у мікрорайоні Ракове.
