Владислав Хілінський народився 21 грудня 1996 року у місті Хмельницькому, проживав у селі Ружичанка Хмельницького району. У 2003 році пішов навчатися до Ружичанського навчально-виховного комплексу, який успішно закінчив, отримавши повну загальну середню освіту. Після школи вступив до Хмельницького національного університету на спеціальність «Інформаційні системи і технології».
Не завершивши навчання, пішов служити на строкову службу в лавах Збройних Сил України.
Ще до повномасштабного вторгнення, будучи небайдужим до того, що відбувається в державі та маючи приклад відданості тата, Владислав став на захист Батьківщини і брав участь в антитерористичній операції.
З першого дня і до останнього воював у 108 батальйоні 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Військове звання — старший солдат.
Позивний — «Ютуб».
Виконував обов’язки навідника-оператора бойової машини піхоти, сумлінно та відважно виконував бойові завдання на найскладніших ділянках фронту. Було, що по три місяці не міняючись з позицій, бо не вистачало людей. Останню свою бойову позицію мужньо тримали до останнього протягом півтора місяця.
Завжди був надійним плечем для побратимів. Хлопці завдячують Владиславу за те, що виніс поранених і врятував їхні життя.
За виконання службових обов'язків у небезпечних умовах та за виявлені особисту мужність і героїзм під час рятування людей нагороджений орденами «За мужність» ІІІ та ІІ ступенів.
4 жовтня 2025 року біля села Веселе Донецької області під час виконання бойового завдання Владислав героїчно загинув унаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Разом із Владиславом загинув його рідний брат Олександр.
Владиславу було лише 28 років.
Мав наречену Ірину, з якою невдовзі планував укласти шлюб. Світла пам’ять про Владислава — справжнього брата, який був дбайливим і завжди підтримував, та чудового сина, який був дуже добрим та терплячим, якого ніколи не замінити, — назавжди залишиться у серцях його рідних і всіх, хто його знав.
Поховали Героя на Алеї Слави кладовища у мікрорайоні Ракове.
