Побудова і зміцнення держави – то справа кожного українця. Борис Семенович будував Україну в середині себе, вона була в його серці, не уявляв життя поза її межами. Прийшов тривожний час – став на її захист.

Взірцевий військовослужбовець, який любив Україну мовчки і справами. У мирному житті був виважений, добрий, сумлінний, чесний і самодостатній.

Військовослужбовець, підполковник Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, Герой України.

Дмитро Миколайович Васильєв народився 20 лютого 1978 року в місті Первомайську Миколаївської області в родині кадрового військового.

Навчався на артилериста-ракетника в елітному Харківському військовому університеті, після випуску потрапив за розподілом до 19 ракетної бригади в м. Хмельницькому, де пройшов службу до командира другого дивізіону 19-ї ракетної бригади «Свята Варвара».

Народився Сергій 22 березня 1993 року у Копистині – козацькому селі. Там, за історичними розвідками, поселялись вільні люди, вільні землероби. Народився в День 40 святих – потужним захистом небес. Закінчив школу в рідному селі.

Мешканець Хмельницького.

Загинув, захищаючи Україну від російських загарбників, 13 березня 2022 року.

Юрію Шевчуку було 40 років…

Звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади» присвоєно рішенням позачергової дев᾽ятнадцятої сесії Хмельницької міської ради №2 від 23.09.2022 року за мужність у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України в період військової агресії російської федерації проти України, видатні заслуги перед українським народом та Хмельницькою міською територіальною громадою, посмертно.

Народився Олег Володимирович 5 липня 1977 року у м. Хмельницькому, в інтелігентній українській родині. Батьки змалечку привчали сина бути активним, відповідальним і цілеспрямованим. Навчався Олег у спеціалізованій загальноосвітній школі № 1, був прикладом для однокласників, навчався на відмінно. Любив футбол, любив читати книги, активний був у шкільних заходах, але найбільше його притягував ансамбль танцю «Подолянчик». Він танцював віртуозно, з натхненням і пристрастю. Всю енергію життя виливав у танець. Танцював від Бога і довгий час був солістом ансамблю.

Кадровий офіцер, педагог з патріотичного виховання із першого дня повномасштабного вторгнення російських окупантів став у бойовий стрій у складі 3-ої окремої танкової бригади. Займав посаду командира новоствореної військової частини А4168 гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону окремої танкової бригади Корпусу резерву Сухопутних військ ЗСУ.

Народився Віталій 21 червня 1997 року в м. Хмельницькому в родині військового Сергія і Валентини Кайгородових. Мати Валентина Василівна – вихователь за професією, прищепила синові чесність і почуття справедливості. У 2012 році Віталій закінчив дев’ять класів у навчально-виховному комплексі № 7, а в 2015 році вище професійне училище № 4, здобув професію муляра, електрозварника ручного зварювання.

Народився Едуард Леонідович 23 листопада 1973 року в селі Коритна на Ярмолинеччині. Сам творив себе із дитинства, бо ріс без батька. Змалку тягнув на своїх плечах усю чоловічу роботу, старанно допомагав матері. На відмінно закінчив школу в рідному селі, вступив у Хмельницьке професійно-технічне училище № 7. Здобув вищу освіту в Кам’янець-Подільському педагогічному інституті імені Івана Огієнка.

Воїни десантно-штурмових військ – це один із найбільш підготовлених рід військ, еліта ЗСУ. Десантники мотивовані, вони знають, з якою метою обирають цей підрозділ. Їхній девіз: «ЗАВЖДИ – ПЕРШІ!». Їхні хоробрі серця неначе із криці. «Ламається тільки русня, ми – незламні!» – говорять вони про себе. Вони можуть виконувати завдання лінійної піхоти, здійснювати рейдові дії, проводити десантування в тил противника, захоплювати ключові комунікаційні вузли та центри управління ворога. Історія ДШВ надихає, змушує вдосконалюватись, служити гідно, служити з честю, виконувати обов’язок.

Сім’я, родина, Україна – це рідні серцю Олександра слова і почуття. Жив. Працював. Любив життя…