Народився Олексій Лопатін 9 вересня 1968 року в Угорщині, м. Будапешті, в родині військового. З переїздом батьків на службу до Хмельницького навчався і закінчив ЗОШ № 16. З 1985 по 1989 рік навчався в Хмельницькому вищому артилерійському командному училищі та закінчив його за спеціальністю командна тактична артилерія. Служив у складі контингенту групи військ в НДР. Після звільнення з військової служби в запас отримав другу вищу освіту – економічну та працював на різних посадах в комерційних структурах.

Світ, який не визнає «величі» росії, не має права існувати. Ці слова російського політолога сповна характеризують московський нарід і велич того народу криється лишень у злодіяннях, які він приніс у цей світ. Українці, українське воїнство ціною власного життя нівелювали «велич» московитів, в мотлох розбивши основні, навчені на війнах із сусідніми державами сили другої «по довжині» армії світу. Так було і так буде. Це війна не двох армій. Це війна двох світоглядів. Варварів, які обстрілюють музей Сковороди й вірять, що їхніми ракетами можна знищити нашу філософію – психологію свободи українця. І це їх дратує. І ця філософія їм чужа, вона їх лякає. Ми вільні і йдемо своїм шляхом. На цьому шляху ми ведемо виснажливу війну й нікому не віддамо ані клаптика своєї землі, ані клаптика своєї історії.

Майор Олексій Лопатін за народженням був росіянином, але за своїм світоглядом був українцем та любив Україну – свою єдину Батьківщину. Йому дуже 
подобалась українська мова,
шкодував, що батьки звільнили його від її вивчення у школі, та опановував її сам, як і англійську. Олексій Володимирович багато працював над собою. Був цілеспрямований, принциповий, вмів приймати відповідальні рішення, які давали шанс зберегти життя іншим воїнам.
«Статний, красивий, кремезний, добрий, чуйний, веселий, завжди із посмішкою – це наша гордість», – так відгукуються сусіди, друзі про Олексія, а побратими додають, що втрата такого професіонала – це біль для всієї військової частини.

Майор Олексй Лопатін був артилеристом. Артилеристи – це «боги війни», і цим все сказано. Він завжди цікавився новітніми військовими розробками – це було його хобі в мирний час та знадобилося під час війни.
Олексій Лопатін був професійним військовим. Армія для нього – це справа всього життя. Інтелектуальний, освічений, розбирався в розрахунках, наведенні точного удару, сучасних технологіях ведення війни. Хлопці з передової часто переписувались з ним у месенжерах і питали поради щодо більш ефективного ураження противника. Всім допомагав, вболівав за справу. Під час війни Олексій не хотів залишатись осторонь від захисту Батьківщини та звернувся до військового комісаріату.

У січні 2018 року був призваний на військову службу за контрактом на посаду командира гаубичної самохідно-артилерійської батареї в місті Миколаєві, брав участь у військових діях.

За станом здоров’я Олексій з миколаївської бригади морської піхоти в квітні 2019 року перевівся у військовий комісаріат міста Києва та став начальником відділення оперативних чергових Київського міського військового комісаріату. Але багато паперової роботи не імпонувало досвідченому офіцеру, не додавало адреналіну в його життя. З вересня 2020 року він продовжив службу на посаді інструктора відділення підготовки та оцінки дій відділу підготовки та оцінки дій Центру підготовки підрозділів РВіА на Київщині. Це навчальна частина, де проводять бойове злагодження, відпрацьовують різні бойові ситуації. Там він пройшов навчання за новітніми військовими системами і технологіями, став інструктором. Його цінували за практичність, корисні поради та професійність. Навчав воїнів за бойовою армійською системою новою для України (її почали використовувати на початку війни). Це виконання бойових завдань після навантаження. Боєць готується до того, щоби працювати у режимі втоми, виснаження і навіть поранення. Тобто це тренування морального і фізичного духу. І це робить воїна нескореним.

Олексій пишався своєю роботою, відчував себе на своєму місці і бачив результати своєї праці. Багато читав історичних книг про війну, про сучасні технології ведення війни, знав кожен тип військової техніки, її виробника, технічні характеристики. Розумів, що буде повномасштабна війна, що росія не вирішила свої цілі, що буде «пробивати» сухопутний коридор в Крим…

З початком повномасштабної війни брав участь в обороні Києва. У травні 2022 року його відрядили в Харківську область інструктором для надання допомоги артилерійському підрозділу у веденні бойових дій. 15 травня 2022-го фатальний ворожий обстріл. Олексій Володимирович виконував бойове завдання поблизу населеного пункту Дергачі Харківської області…

Дружина Лопатіна Наталія Іванівна розповідає, що Олексій був гарним чоловіком: уважним, романтичним, часто дарував квіти. Любили і поважали одне одного. Часто подорожували за кордоном, відвідували музеї, театри. Олексій дуже любив музику, мав досконалий музичний слух. Чоловік за можливості телефонував дружині з фронту, писав, заспокоював та казав, що у нього все добре та рідко скаржився, хоча часто спав на промерзлій землі, а спальник покривався інеєм, і ворожі обстріли навкруги 24/7…

Майор Олексій Лопатін говорив і вірив, що Україна не здасться, що держава дасть відсіч ворогу. І Україна переможе.

Рішенням Хмельницької міської ради від 23.09.2022 року присвоєно звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади» за особисту мужність та героїзм під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України.