Ми країна Героїв! Ми вражаємо світ своєю мужністю та незламністю. Перемога буде за нами. У час боротьби з лютим ворогом кожен з нас вносить свою частку в нашу славну перемогу. Навіть діти сьогодні вражають своєю зрілістю та справжньою готовністю допомогти дорослим захистити Україну. Ми всі разом – нескорений український народ. Ми боремось на військовому, волонтерському, політичному, дипломатичному, інформаційному, економічному фронтах. У нас є воля, є сила, є наснага, щоб будувати сильну незалежну Україну. «Я хочу бути сам, я хочу бути незалежним. Це наша воля, це наше право мислити так, як ми думаємо, мріяти так, як ми мріємо», – твердив Роман у розмовах зі своєю чорнявою красунею дружиною Інесою.

Пішов Роман захищати країну ще у 2014 році. Після закінчення контракту в 2021 році хотів піти у військову частину до безпілотчиків, або стати слідчим, навіть тести здав у МВС. Був дуже виважений і педантичний, їхав з документами у Сєвєродонецьк влаштову-
ватись на роботу в поліцію, але 23 лютого 2022 року подзвонили з військової частини, викликали, чи сам вирішив йти далі служити, бо в повітрі вже відчувалась війна. Невідомо... 25 лютого приїхав у Хмельницький, привіз із Луганська дружину із доньками і пішов у героїчний 8-й полк, хоч обіцяв, що вже більше не піде служити. Роман розумів, що в час великих випробувань, кожен має бути на своєму місці і здобувати важку перемогу.

Народився Роман Ігорович в родині Жанни та Ігоря Мукомелів 20 жовтня 1988 року. Навчався Роман у Хмельницькому навчально-виховному комплексі № 2. Після школи закінчив Хмельницький технологічний університет, за фахом юрист.
 
Роман був зовні схожий на маму. Між матір’ю і сином були дуже тісні теплі стосунки: любили разом гуляти, вести приємні затишні розмови. Роман любив більше слухати, ніж розповідати, був дуже домашній, не любив гомінкого товариства.

З батьком стосунки були більш строгі. Роман мріяв переграти батька у шахи, ходив у шаховий гурток. Із сестрою Ірою жили в злагоді і мирі, були не тільки рідними, а й друзями, мали прекрасне взаєморозуміння. Це був зразок прекрасної, затишної української родини. Але життя внесло свої корективи і випробування…

За характером Роман Ігорович був добрий, веселий, чуйний, спокійний, уважний. Чорнява Інеса при першій зустрічі глянула йому у вічі і зрозуміла, що він її, що він той, за ким надійно і затишно. Так і ділили любов: син, свекруха і невістка. Це була тиха і красива людська любов. «Усе буде добре, трішки
почекай. Ми переможемо. Буде важко, але переможемо, ви тільки вірте!» – заспокоював Роман з фронту кожного, бо розумів їхні недоспані ночі й тривогу.

У той, не сонячний день, 13 березня 2022 року, Роман їхав із побратимами із завдання під Києвом, Поліського району і їхня машина наїхала на розтяжку. Вічність розділила хороброго сина, воїна, батька з його родиною, з його Україною…
«Ми переможемо!», – слова Романа звучать у серці кожного і кожен має пам’ятати, якою ціною нам дається свобода і яка ціна незалежності України.

Дружина Інеса, на запитання діток Полінки і Олександри, де татко, якого вони розуміли, чекали і обожнювали, відповідає: «Татко став янголом і крилами обнімає і захищає нас». Роман хотів бути для доньок героєм, хотів, щоб вони ним пишались. Роман Герой! Він захистив родину і Україну, її цілісність та незалежність. І такими пишаються, і таких воїнів пам’ятають через віки…

Указом Президента «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Роман Ігорович Мукомела – сержант, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Рішенням Хмельницької міської ради від 23.09.2022 року присвоєно звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади» за особисту мужність та героїзм під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України.